Український сніданок у Давосі: багато порівнянь з футболом і грою легіонерів

Український сніданок у швейцарському Давосі – це подія, яку бізнесмен Віктор Пінчук організовує паралельно зі щорічними зборами Міжнародного економічного форуму, який збирає світових лідерів, щоб обговорити найбільш актуальні глобальні проблеми. Цьогоріч основною темою була так звана Четверта промислова революція, але на основній українській події теми були більш приземлені: чи здатна Україна реформувати себе.

Незважаючи на сонячну погоду у Давосі у п’ятницю, настрій відвідувачів був скоріше тривожним – основна причина в тому, що Україна, попри намагання багатьох зрушень та ентузіазм частини уряду, не рухається достатньо швидко з реформами та ще й зникає з порядку денного світової спільноти через вир постійних криз.

Про такі спостереження розповіла журналіст Радіо Свобода Катя Горчинська, яка побувала на сніданку. У передачі «Свобода сьогодні» вона розповіла про меседжі, які можна було почути цьогоріч на цій головній українській події у Давосі.

– Насамперед треба сказати, що сніданок цей – це було таке намагання України представити свої досягнення на міжнародному рівні, а також якихось людей, які цікавляться тим, що відбувається в Україні, якісь свої меседжі передати, як вони це бачать. І треба сказати, що це дуже різна картинка.

Українська картинка, яку представляла Наталія Яресько і Айварас Абромавичус – вона була досить такою... райдужною. Вони багато говорили про досягнення, наприклад міністр фінансів Яресько сказала, що за рік змогла не тільки розпочати нову програму співпраці з Міжнародним валютним фондом та отримати два транші дешевих кредитів, але й реструктурувати зовнішній борг, знизити дефіцит бюджету з 10 відсотків (враховуючи дефіцит держкомпанії «Нафтогаз») до 3,7 відсотка, знизити частину податків – наприклад, так звані «соціальні» податки із 41 до 22 відсотків. Ці податки є суттєвою причиною «чорної» виплати зарплат у конвертах.

Міністр економічного розвитку та торгівлі Айварас Абромавичус говорив про те, що за останній рік була введена нова система державних закупівель, через яку скорочуються можливості для корупції, повністю вона буде введена в дію влітку цього року.

Але аудиторія була не те, що скептичною щодо досягнень України, але було таке електронне голосування, яке показало, що зміни, які відбуваються в країні, поки що не є невідворотними.

– А які конкретні запитання були в цьому електронному опитуванні?

– Там було 3 запитання:

1) Чи вважаєте ви, що в Україні зміни невідворотні, що вона вже на правильному шляху?

2) Чи вважаєте ви, що є прогрес, але зміни не є невідворотними?

3) Що, взагалі, особливо ніяких змін не відбувається в Україні?

74% аудиторії вважають, що саме такий варіант №2 відбувається в Україні. Тобто зміни відбуваються, але не є невідворотними.

– Чи учасники дискусії пропонували якісь свої варіанти виходу з такої ситуації?

– Так, звичайно! Всі, фактично, панелісти, які не були з України, пропонували свої варіанти виходу з ситуації. Наприклад, Джордж Сорос – це американський мільярдер – він запропонував досить цікавий варіант. Спочатку він розкритикував фактично Петра Порошенка. Сказав про те, що той не показує того лідерства, якого від нього очікує Україна. Що він не надає підтримки реформаторам, яку він мав би надавати (Джордж Сорос також зустрічався з Порошенком у Давосі – ймовірно, намагаючись донести цю думку і до президента).

Але в той же час Сорос сказав учасникам українського сніданку: «ОК, президент просить якихось додаткових повноважень. Чому б не надати йому ці повноваження, але з обмеженим терміном?». І назвав це таким смішним терміном: «Захід сонця». Тобто зробити йому «Захід сонця» через два роки – надати йому всі повноваження для реформ і всі повноваження для того, щоб нести відповідальність, але на обмежений термін. І це була така дуже цікава і неочікувана ініціатива.

– Чи той же Сорос називав імена українських реформаторів, до яких варто би було більше дослухатися?

– Ні, він поіменно не називав. Але, в принципі, було зрозуміло, що такі люди були присутні на панелі, а це Яресько і Абромавичус – він вважає їх досить добрими представниками цього реформаторського, фактично, крила в уряді. Так само вважає і Пінчук, який організовував цей український сніданок. Ці обидва українських міністри, які до призначення в грудні 2013 мали паспорти інших країн, мають надзвичайно добру репутацію на Заході як люди, які справді прийшли щось змінювати в країні. І ось Пінчук використав футбольну метафору, сказавши, що фактично легіонери в українській команді дуже добре грають, вони забивають основні голи, і що він, в принципі, задоволений їхньою роботою. Але, звичайно, було зрозуміло, шо він має на увазі, що не весь уряд так працює, і що не весь уряд отримає таку добру оцінку.

– Напередодні «Економічна правда» поширила інформацію про те, що на Всесвітньому економічному форумі оприлюднили звіт, за яким в показнику надійності українські банки є найгіршими в світі – 140-ве місце зі 144 країн. Чи коментувала цей звіт Наталія Яресько?

– Ні. Про банки, взагалі, не йшлося. Яресько в основному говорила про макроекономічну картинку, про якісь найближчі кроки, можливо, уряду. Але здебільшого, все-таки, про досягнення останнього року. Бо саме це було метою цього сніданку. Ітакож метою було відчути, чи є якісь бажання в аудиторії робити інвестиції в Україну тощо. Українська делегація досить багато говорила про успіхи IT-сектору, який зростає кожного року, про нові інвестиції у виробництво харчових продуктів тощо, але настрій серед аудиторії щодо потенційних інвестицій був доволі скептичний.

Я, чесно кажучи, спілкуючись в кулуарах, не побачила такого бажання. Єдина людина, яка в кулуарах говорила про те, що вона готова інвестувати в Україну – це був мільярдер чи мультимільйонер Олександр Ярославський – харківський бізнесмен, колишній господар футбольного клубу «Металіст», і він фактично сказав, що економіка на дні, «але я вже тут намацав дещо цікаве і буду якісь активи скуповувати». Але деталей він так само не надавав. Мабуть це єдине, що було цікаве про інвестиції.

– Можливо дехто з гостей порівнював атмосферу підтримки України минулого року і цього року – чи вона відрізняється? Ви розмовляли про це з учасниками?

– Так, звичайно, я говорила про це, і Пінчук про це говорив. Якщо минулого року було багато надій і фактично команда організаторів тоді представляла новий уряд – на той момент це був новий уряд, і він був тоді тільки місяць – як нову команду футболістів, яка виходить на поле. А зараз вони, фактично, підбивали підсумки – як грає ця команда. Підсумки такі: не можна сказати, що невтішні зовсім, але не можна сказати що дуже оптимістичні. Тобто є досить багато сумнівів щодо того – куди йде Україна і з яким ентузіазмом це відбувається в команді.

– Виглядає, що не один раз порівнювали команду з футболом…

– Ну так. Фактично ця футбольна метафора кілька разів випливала через те, що минулого року вона також використовувалася, ну і власне тому вона мабуть і виплила.

Повернутися до списку статей