Венеція без шароварщини. Пінчук звів Табачника з Соросом

За словами критиків, українська експозиція у Венеції вийшла саме такою, якою її хотів бачити куратор, британець українського походження (а значить - український європеєць) Петро Дорошенко, а саме - павільйон наповнений різноманітністю в тлумаченні образу України. Ніяких слідів етнографічності, що стала за останні два роки нудотною, на щастя, не немає. Висловів на тему української політики теж. Можна жартувати з приводу «внутрішнього моря», але симптоми морської хвороби не відчувається.

При всій своєрідності у української експозиції є те, що зближує її з виставками країн, що стали на шлях будівництва капіталізму. Йдеться про самоствердження, в якому досягли успіху також Росія і Китай. Ієрархії тут немає, а амбіції або їх відсутність - просто даність. Наприклад, в німецькому павільйоні ніякого самоствердження не спостерігається. Ну і дарма, якщо судити по результату.

З цим співвідноситься інсталяція британця Марка Тічнера, що традиційно рефлектує на тему рекламних слоганів. Тічнер іронічно висловився у вигляді рекламного постера «Ми - українці. Що ще?». Українці на фотографіях від класика сучасного мистецтва, харків'янина Бориса Михайлова, що нині живе в Берліні, - це маргінали великого міста. Східну частину країни це, поза сумнівами, характеризує.

На українській VIP-вечірці побував символ вітчизняного самоствердження Віталій Кличко. За сусіднім столиком розташувався співак Елтон Джон, що вже пакує валізи для поїздки на добродійний концерт до Києва. Поряд сидів Сергій Братков. Дуже симпатична компанія.
Братків, у минулому харків'янин, а зараз москвич, зірвав більше всього захоплень відеоінсталяцією «Вагіна - мою батьківщина», в якій показано процес створення труби з розжареного металу. Серед інших робіт Браткова - монументального розміру фото в індустріальній стилістиці і лайт-бокс біля входу в палаццо Папандополі, на якому зображений робочий і напис «Палаци - робочим».

Не у всіх художників знайшлася потреба висловитися на соціальні теми. Американець DZINE створив мегавелосипед і катер «Дніпро» в дискотечній стилістиці. Олександр Гнилицький і Леся Заєць вважали за краще працювати і з соціальним, та із споглядальним простором. У першому випадку на відео спалюється сумка LV - бренду який втілює успіх у українського істеблішменту. У другому - інсталяція «Кімната», створена за допомогою реальних об'єктів і відеопроекцій, запрошує до медитації. Те ж саме торкається і відеоінсталяцій британської художниці Сем Тейлор Вуд.
Цього року організацією українського павільйону займався PinchukArtCentre. Вартість проекту - біля EUR 1 млн., і всього лише сьому частину бюджету склали кошти, виділені Міністерством культури і туризму. Віце-прем'єр з гуманітарних питань Дмитро Табачник на відкритті виставки сказав, що така модель взаємодії меценатів і держави йому подобається. Вона подобається, схоже, всім, окрім меценатів. Поки конкурувати з Віктором Пінчуком в області сучасного мистецтва охочих не знайшлося.

Повернутися до списку статей