Преса про нас
Український павільйон — Венеційська бієнале в нокауті
Переклад оригінальної статті за англійської. PinchukArtCentre © 2009. Переклад: Людмила Гудзь.
Володимир Кличко — двометровий світовий чемпіон з боксу та володар олімпійського золота, вільно володіє чотирма мовами та є кандидатом наук з фізичного виховання і спорту. А ще він найстрашніший - як і найнесподіваніший — куратор на Венеціанській бієнале.
Велетенський плакат-зображення українського боксера закриває зовнішню стіну галереї Accademia, що поблизу площі Св. Марка, та дає пояснення: «Володимир Кличко — Куратор». Це реклама Українського павільйону, однієї з найамбітніших країн-учасниць, яка разом з 77 іншими бореться за Золотого лева - головний приз 53-ї бієнале.
Участь Кличка в бієнале красномовно говорить про незручний діалог між мистецтвом та націоналізмом, який є визначною ознакою події. Кожні два роки мистецький світ з'їжджається до Венеції, аби вловити нові тенденції у сучасному мистецтві. Ця глобальна культурна фієста не має собі рівних. Однак, 114-річна подія - це ще і доволі незграбне міжнародне змагання. Головний кампус, приміром, включає 30 постійних національних павільйонів, які приблизно віддзеркалюють політичний статус своїх мешканців початку ХХ століття. Тож, Більгійський павільйон своїми розмірами значно переважає Японський, хоча мало хто зважиться відстоювати той факт, що ця європейська країна мала більший вплив на мистецтво, аніж представниця Азії.
Цього року Український павільйон розмістився в палаццо ХVІ століття поруч з мостом Ріальто. Павільйон профінансований Віктором Пінчуком, сталевим магнатом та зятем колишнього президента України Леоніда Кучми, а представляють виставку його ж київська галерея та Міністерство культури і туризму України. Гроші та незвичний вибір куратора зробили свою справу — Український павільйон в усіх на вустах. Вечірку з нагоди відкриття павільйону у четвер відвідали Наомі Кемпбелл, митці Джеф Кунс та Ентоні Гормлі, а також галерист Джей Джоплінг.
Виставка носить назву «Степи мрійників» і була задумана як подорож у світ мрій. Палаццо Пападополі перетворився на знімальний майданчик фільму-жахів. Перший поверх засипаний піском по самі кісточки. Приміщення верхніх поверхів затемнені і освітлюються слабким кольоровими лампами на люстрах, світло яких то яскравіє, то поступово згасає, залишаючи відвідувачів у темряві. Викиди парів сухого льоду та моторошна музика спрацьовують від сигналів датчиків. Українська модель на роликових ковзанах, у коротенькій сукні та з насупленим обличчям, беззвучно розсікає морок.
Авторство виставки належить українцю Іллі Чічкану і японцям Міхара Ясухіро та Огата Кініші. Плакат-зображення Кличка, виявляється, також є частиною інсталяції. Левова доля реальної кураторської роботи була зроблена Петром Дорошенком, арт-директором київського PinchukArtCentre. За його словами, вибір чемпіона світу з боксу у якості куратора змушує відвідувачів задуматись над значенням слова «куратор».
