Новини
23.01.2026
Підсумки четвертого дня дискусій у межах проєкту «Україна: на передовій майбутнього», що відбулися в Давосі з нагоди Всесвітнього економічного форуму 2026
З нагоди Щорічної зустрічі Всесвітнього економічного форуму 2026 у Давосі Фонд Віктора Пінчука провів серію дискусій високого рівня в межах проєкту «Україна: на передовій майбутнього».
Заходи об’єднали провідних світових та українських діячів для обговорення того, як події в Україні формують наше майбутнє у сферах безпеки, добробуту, а також про те, як ситуація в Україні впливає на формування майбутнього світового порядку.
Зокрема, під час панелі «Досвід російського полону: жорстокість як стратегія» військові, представники правозахисних організацій, медичної спільноти та міжнародних ЗМІ поділилися свідченнями осіб, звільнених із російського полону. Ці трагічні історії стали причиною для обговорення стратегії росії із використання крайньої жорстокості як інструменту придушення опору.
Модерувала панель Катрін Айгендорф, журналістка ZDF. Вона розпочала дискусію словами: «Мир не означає йти на поступки агресору — це означає захист людей від жорстокості. Жорстокості як методу ведення війни, жорстокості як культури агресії. За приблизними підрахунками,близько 25 тисяч українців досі перебуває у полоні»
Іван Наконечний, морський піхотинець, командир розвідувального взводу в/ч А2777, зазначив: «Я провів три роки і п’ять місяців у російському полоні. Ми не можемо назвати росіян людьми або говорити про те, що вони дотримуються Женевських конвенцій. Легше не ставало. Нам погрожували, якщо скажемо щось не те — будемо страждати. У нас не було вибору, ми мусили берегти своє здоров’я».
Він додав:«Вони змушені були підтримувати наше життя, а ми, українці, любимо свободу. Я хвилювався за свою родину і за країну. Побратими трималися разом».
Ольга Бондаренко, колишня військовополонена, офіцерка відділу супроводу звільнених з полону Центру оперативного-психологічного забезпечення Національної гвардії України, зазначила:
«росія — абсолютно безчесна держава: вони не підтверджують кількість людей, яких вони утримують. Вони знищують наших людей фізично і психологічно, вони знищують їхні родини. Дуже важливо повернути полонених. Психологічні травми дуже складно подолати. Йдеться про відновлення довіри та усвідомлення свого місця у світі. Ми працюємо і з колишніми полоненими, і з їхніми сім’ями. Інтеграція та відновлення сили — це серйозний виклик».
Вона також наголосила:«У полоні залишаються цивільні, деяких уже закатували до смерті. Ми не знаємо точних цифр. Цивільні в полоні не захищені Женевськими конвенціями».
Олексій Ануля, колишній військовополонений, ветеран, розповів:
«Я провів у лікарні рік і дев’ять місяців. Зламана щелепа, ушкоджене око, м’язи відірвані від кісток, переламані кістки, розбиті колінні чашечки, вирвані нігті, вибиті зуби — за те, що був “недисциплінованим”. Вони роблять усе, щоб зламати людину психологічно, морально і фізично».
Він підсумував: «Ви не можете уявити, що означає там перебувати. У катів є діти — і вони це переймуть та продовжать».
Кирило Беркаль, заступник командира Третього армійського корпусу, зазначив:
«Ми бачимо, що росіяни ставляться до власних людей як до тварин, так само і до ворога. Ми говоримо в Давосі про мир, але машина, яка породжує це чудовисько, досі працює. Єдина відповідь — сила вільних людей і демократії».
«Ми обрали боротьбу. Єдиний шлях повернути наших людей — це сила української нації. Ми маємо згадати свій дух 2022 року. Ми повинні бути сильними — люди підтримують сильних. Ми маємо зупинити цю агресію і зламати режим. Є лише один варіант — змінитися або смерть. І все», — додав він.
Олександра Матвійчук, голова Центру громадянських свобод, наголосила: «Я документую воєнні злочини вже 12 років — з лютого 2014 року, а не з 2022. За ці 12 років ми досі не знаємо точної кількості людей, які перебувають у в’язницях, або скільки загинуло в полоні. Йдеться про понад 12 тисяч осіб».
Вона продовжила:
«Ми маємо свідчення про людей, яким виривали або свердлили нігті, яких били струмом, одній жінці викололи око ложкою. Я говорила з дівчинкою 5-7 років: її матір викрали, катували і зґвалтували групою людей — я не знаю, як вона вижила. Коли я зустріла доньку, вона попросила мене повернути маму. Я професійна юристка, але в мене немає інструментів, щоб повернути її маму. Це зламало мене».
Проєкт «Україна: на передовій майбутнього», який триває в Давосі 19-22 січня 2026 року з нагоди #WEF2026, є частиною низки українських заходів, покликаних посилити голос України в світі, продемонструвати її стійкість і сприяти діалогу про майбутнє країни та глобальну безпеку.
Проєкт включає виставку та триденну дискусійну програму, присвячену Україні як випробувальному майданчику майбутнього безпеки, інновацій та відбудови.
В межах виставки представлені роботи українських художників Олексія Сая, Яреми Малащука та Романа Химея, а також робота Дем'єна Герста «Неповна правда». Виставка порушує питання ризику поширення війни на Європу, водночас наголошуючи на необхідності миру через силу. Це портрет України на передовій інновацій, а також як найкращої лінії оборони майбутнього Європи.
«Україна: На передовій майбутнього» – це платформа, яка досліджує наші майбутні безпеку, добробут та архітектуру світового порядку. Наше майбутнє вибудовується в Україні: українці борються за захист суверенітету власної країни та за безпеку Європи. І в цій боротьбі Україна має бути в авангарді запровадження інновацій – у змаганні, яке визначить обличчя світу завтрашнього дня. Українці розробляють передові технології безпілотних літальних апаратів, штучного інтелекту, а також переосмислюють стандарти військових та цивільних технологій.
Більше інформації про проєкт «Україна: на передовій майбутнього» шукайте на сайті
Фото доступні за посиланням
Відео можна буде переглянути тут
www.youtube.com/user/PinchukFoundation/
