Річард Бренсон: Іноді в бізнесі та в політиці треба, щоб хтось сів між сторонами, які не хочуть домовлятися

Легендарний засновник бізнес-імперії Virgin Річард Бренсон відомий не лише своїми мільярдними статками і несподіваністю, з якою він починає відкривати нові проекти.

Він ще й встановлює світові рекорди на повітряних кулях, кайтах і човнах, знімається у кіно та реаліті шоу. Телевізійники жартували, що Бренсон економить своїй компанії рекламні бюджети – він постійний герой преси через незвичайні витівки.

Та у четвер на розмову з "Українською правдою" життєрадісний і веселий Бренсон прийшов засмучений. Незадовго до цієї короткої зустрічі він дізнався про події в Україні і подумки вже обдумував, як можна залагодити конфлікт.

Погодившись прийняти у подарунок від УП футболку з зображенням Маркіяна Мацеха, який грав на піаніно перед спецпризначенцями біля Адміністрації президента, Бренсон вирішив ще й зробити заяву для української преси.

Її він і проголосив після завершення круглого столу з питань благодійності, яку всьоме проводив у Давосі Віктор Пінчук.

Виступ Бренсона знаковий тим, що він єдиний з присутніх на заході міжнародних діячів, хто вирішив зробити таку публічну заяву для українців. І це не дивно: внутрішній двигун креативності і дієвості Бренсона запускають проблеми, які він може спробувати вирішити.

Розповідати про Бренсона у невеликому врізі – справа зовсім невдячна, адже жоден короткий опис не може показати як він мислить і чим живе. Для цього варто хоча б прочитати його автобіографічні книжки, які розходяться мільйонними тиражами.

У них він пише і про свій неймовірний бізнес-шлях: від хлопця з проблемами дислексії у школі і постійної нестачі грошей, до успішного бізнесмена – постійного учасника рейтингу найбагатших людей світу від американського Forbes.

У 15 років Бренсон заснував журнал Student не маючи на це абсолютно грошей, і вже тоді відкрив безкоштовний консультаційний центр для студентів. Далі були магазини з продажу музичних платівок і студія звукозапису Virgin Records, яка подарувала світові Майкла Олдфілда і Culture Club, підписувала контракти з Sex Pistols, з якими ніхто не хотів працювати.

Все це давалось Бренсону непросто, та й не кожне його починання було успішним. Та зараз у Virgin Group входять більше 300 компаній абсолютно різного профілю: від авікомпаніі Virgin Atlantic і залізничної компанії Virgin Trains, та Virgin Galactic, яка працює над комерційними польотами в космос, до книговидавничого бізнесу Virgin Books та навіть банку зберігання пуповинноі крові немовлят.

Хоча про починання Бренсона казати "навіть" не зовсім правильно: для нього немає нічого неможливого, а його улюблена фраза "До біса все, бери й роби!"

– Коли Ви завітали до України в 2012 році, то казали, що подивитесь, чи є в нашій країні якийсь корисний для суспільства проект, у який можна вкласти гроші. Ви знайшли?

– По-перше, мені дуже сумно від того, що я бачу в Україні. У вас чудова країна, і важко бачити, що обидві сторони не йдуть на компроміс, що зникає демократія. Очевидно, усе це тепер дуже небезпечно.

Зазвичай, коли люди інвестують в Україну, вони хочуть бачити й ретельно стежити за тим, що відбувається. Ми, як компанія, інвестуватимемо в демократичні країни, де поважають верховенство права, де не нав'язують людям несправедливі закони.

Тому поки що ми не інвестували, спостерігаємо за ситуацією. І я сподіваюсь, що все буде вирішено мирним шляхом за наступні тиждень-два.

– На Вашій сторінці у Facebook ви чимало пишете про соціальні проблеми, про ситуацію в Африці. Але я не помітила постів про Україну, і мені здалось, що ви не дуже нею цікавитесь.

– Ми пишемо зараз повідомлення, сподіваюсь, що вже зранку ви його побачите (у п’ятницю Річард Бренсон справді поширив свою заяву на підтримку миру в Україні, опубліковану на сайті компанії Virgin - авт).
Повідомлення на сторінці Бренсона у Facebook з посиланням на заяву на сайті Virgin


– В Україні зараз багато людей розмірковують, що можна зробити в нинішній ситуації, коли мирні демонстрації придушують, людей викрадають, убивають, уряд не чує, про що говорять люди. Що можуть світові лідери чи бізнесмени зробити в такій ситуації, крім слів підтримки? Ми вже довго чуємо їх. Ви дуже творча людина – є якісь ідеї, що можна було б зробити?

– (задумується) Я сьогодні поговорю з Кофі Аннаном, який є керівником організації (йдеться про The Elders) і Джиммі Картером, який теж є членом цієї організації.

Знаєте, у бізнесі іноді треба, аби хтось сів поміж обох сторін, бо вони не хочуть говорить один з одним. І це саме стається й у політиці. Тому гадаю, що ми спробуємо надати допомогу вашій країні, аби вони сіли поговорили. Може, навіть включимо лідерів бізнесу, які спроможні вести переговори в цій ситуації.

Адже якщо немає компромісу, то це може мати дуже погане закінчення. Його треба знайти впродовж наступного тижня, інакше ця ситуація може розгорнутися так само погано, як у Сирії.

Це те, чого ми боїмося, бо ситуація дуже напружена. Обидві сторони мають бути розумними, подумати про людей, а не лише про себе.
Фото на пам'ять


В інших країнах люди просили, щоби Еlders допомагали. Вони їхали й пробували вирішували схожі конфлікти.

У Кенії, наприклад, був дуже схожий випадок, коли президент і опозиція боролись, не змогли створити коаліційного уряду. Більшість часу я витрачаю на такі питання.

– В Україні й у світі популярні різні навчальні програми MBA, про те, як починати свій бізнес, управляли ним і стати успішним бізнесменом. Ви починали свою підприємницьку діяльність у 15 років без усіх цих знань. Яке у Вас ставлення до таких програм?

– Якщо ви йдете в реальний світ і вчитесь, як виживати, створюючи щось, що вам важливо й цікаво – це правильний спосіб вивчити бізнес. Якщо ви потрапили в джунглі й навчились там виживати – це дуже добрий спосіб навчитись виживанню. Але є проблема – ви можете не вижити. І тоді потрібна освіта, аби вона вас підтримувала.

І якщо у вас немає дійсно ідеї, яка змінить життя людей, то найкраще йти вчитись на MBA, якщо він хороший. І це допоможе вам.

– Я пам'ятаю історію, яку Ви переповідали, що не знали різниці між чистим прибутком і валовим доходом. І партнери вам пояснювали. Наскільки важливими для ведення бізнесу є знання керівника компанії? Чи все-таки на першому місці – інтуїція й талант?

– Хороший керівник має вміти зібрати велику купу людей і знайти таких, хто компенсуватиме ваші слабкі сторони. І дуже важливо делегувати повноваження, довіряти людям, не боятися помилок і робити щось хороше.

Тобто важливо бути гарним лідером, знайти гарну команду людей – ви будете надихати їх, вони будуть надихати вас – і тоді ви зможете зробити щось гарне.

– Але ви маєте покладатися на людей: якщо в них більше знань, вони можуть вас перехитрувати, зрадити...

– Я про це не хвилююсь. Якщо хтось хоче почати свій бізнес – ну, добре. І гарно, що з'явилися люди, які навчилися ставати підприємцями у Virgin (Virgin Group, міжнародний холдинг, що об'єднує декілька сотень компаній – від редакції), а потім почали свій бізнес. Але вони не є зрадниками. Я не думаю, що потрібно боятися того, що люди, котрі вас оточуватимуть, будуть кращі, ніж ви.

Просто в нас будуть різні сильні якості й різні сильні сторони. І люди розуміють завжди, що разом ми сильніші, ніж кожен окремо.
Річард Бренсон під час дискусії у Давосі. Фото Сергія Ілліна, Фонд Віктор Пінчука

– Ви так багато речей робите, і навіть встигаєте книжки писати, які стають бестселерами. Як вам це вдається? У вас є якийсь секрет таймменеджменту?

– Мене дуже цікавить життя, у всіх його аспектах. Ви читали мій блог і бачили, що я пишу там про різні проблеми, з якими борюсь.

Це й жахливі закони, спрямовані проти геїв, що їх нав'язують в африканських країнах. Уганда намагалась саджати геїв у в'язницю довічно. Завдяки нашій великій роботі в Уганді, нам удалось перешкодити тому, аби такі закони почали діяти.

Або ж захист акул в океані, коли їх виловлюють, щоб відрізати плавники, – така проблема є в Китаї. Наступного тижня буде конференція з головами держав Карибського регіону, до 2020 року ми намагаємось ввести закон у цьому регіоні, який би забороняв убивати акул, черепах.

Ще ми працюємо над тим, аби декриміналізувати закон про наркотики, аби людей не саджали до в'язниці.

– В Україні теж така проблема.

– У нас є глобальна група Elders, яка два роки вивчала проблему наркотиків. І нам абсолютно зрозуміло, що через покарання питання не вирішується. Якщо в людей є проблеми з алкоголізмом чи наркотиками, вони потребують допомоги, не треба їх саджати до тюрми.

У Росії, наприклад, закони про наркотики жахливі, і як наслідок, люди вмирають від ВІЛ/СНІД через заражені шприци. У країнах, де наркотики вважаються проблемою системи охорони здоров'я, а не злочинності, вдається її вирішувати, як, наприклад, у Португалії. Там питання здоров'я головніше за питання наркотиків.

У нас є фонди, які борються із глобальним потеплінням, з вирішенням конфліктних ситуацій. The Еlders має досвід вирішення багатьох суперечливих ситуацій і вони можуть прийти Україні на допомогу. Я впевнений, що вони захочуть прийти й допомогти.

У нас зараз з'явилась B-Team. Це команда з бізнес-лідерів, яка намагається зробити бізнес справжньою силою, яка приносить добро – для навколишнього середовища, по догляду за людьми похилого віку, у підніманні проблеми прав людини.

Бізнес недостатньо працював у минулому з політиками, із громадським сектором, аби вирішити ці проблеми.

– Ваша мама постійно ставила перед Вами різні завдання й підштовхувала до боротьби, конкуренції. Найбільш вражаюча історія, коли вона залишила вас самого добиратися до бабусиного дому за кілька миль. Ви теж виховували дітей такими методами, коли ставляться якісь цілі, а потім підштовхуєте до того, аби вони вчились їх досягати? Який рецепт виховання лідера?

– Вони самі їх ставлять (посміхається) – а тепер я роблю це разом із ними. Ми разом підкорювали Монблан (найвищу гору Західної Європи – ред.), разом встановлювали рекорд по перетину Атлантичного океану на яхті, та Ла-Маншу за допомогою кайтсерфінгу.

А цього року ми разом летимо в космос. Моя бідна дружина бачить, як ми втрьох ідемо на такі авантюри – але вони гарні діти, вони мене наслідують.

– Перший політ Virgin Galactic таки буде 2014-ому? Дітей ви обіцяли теж із собою взяти. Ви якось тренуєтесь для цього?

– Я намагаюсь просто бути здоровим і спортивним, аби насолоджуватись польотом. Для нього не потрібна якась дуже сильна фізична підготовка. Але це має бути чудовим досвідом, і ми хочемо бути здоровими, аби це зробити.

– Ви надихаєте багатьох людей бути більш креативними. А що вас надихає, і що навпаки?

– Що надихає? Якщо ти в такому стані, що ти можеш щось змінити, то це дуже добре. Узяти, наприклад, Україну. Якщо ви можете щось змінити, то ми будемо пробувати допомагати.

– Якось ви розповідали, що даєте своїм співробітникам свій номер телефону, і це дуже допомагає в роботі, адже вони точно знають, що можуть вам подзвонити в разі чого. Водночас, робитимуть це лише в справді важливих випадках. А ще ви піднімали завжди слухавку телефону навіть увечері й удома. Ви й зараз так робите?

– Я вже не керую компаніями, більшість часу я проводжу, займаючись філантропією. І фактично не використовую телефон, лише мейли. Але тим людям, які керують компаніями, я кажу, аби вони так робили, бо це дуже ефективно.

– До речі, про е-мейли й телефонні дзвінки. Їх зараз так багато, що ця робоча рутина майже не залишає часу на креативність. Хтось радить зайнятись медитацією, аби звільнити голову від інформації, хтось – вирушити в породож. Чи є у вас рецепт підсилення такої креативності?

– Якщо ви правильно використовуєте мейли, вони можуть дати вам багато свободи. Якщо використовувати їх неправильно, то вони справді можуть з'їсти ваше життя.

Коли я був молодшим, я повинен був мати телефон, ще й із дротом, у мене було дуже багато куп паперів. А зараз у мене є свобода подорожувати, зустрічатись з людьми, працювати в машині в перерві між зустрічами. Це дуже змінило життя на краще.

Але треба бути дуже обережним. Коли ви із сім'єю, не робіть так, щоб дивитись весь час на е-мейли.

– Кілька років тому ви побились об заклад із Тоні Фернандесом (директор Air Asia – ред.) на те, чия команда "Формули 1" прийде до фінішу швидше – і програли. Тоді ви мали попрацювати стюардесою на рейсі свого конкурента. І минулого року, нафарбувавши губи червоною помадою й вдягнувши спідницю, шість годин розносили чай та їжу пасажирам літака. Ви, часом, не посперечалися на якусь аналогічну витівку? Нам чекати скоро аналогічних веселих новин?

– (сміється) Йой, ні, мене звільнили як стюардесу. І навряд чи я ще буду ще таке робити.

P.S. Від редакціїї. Розуміючи, що сил і часу на обдумування теми благодійності у наших читачів немає, пропонуємо внести собі в закладки запис круглого столу, під час якого Білл Гейтс, Річард Бренсон та нобелівський лауреат миру Мухаммад Юнус обговорюють майбутнє капіталізму та соціальне підприємництво.


Розмова варта того, аби у мирний час подумати над нею і послухати розумних спікерів.

Повернутися до списку статей